Дякую Боже, достаток даруєш,
Молитви й прохання сердечнії чуєш.
Дякую Боже, що Ти направляєш,
Добробутом стежку життєву встеляєш.
Я дякую Боже за все, що я маю,
Від серця подяку для Тебе складаю.
...А що як не так? Як тоді мені жити?,
Чи зможу як ранше, мій Боже, любити?
Чи зможу тоді тую ж пісню співати?,
Як ранше чи зможу Тебе прославляти?
Чи схочу молитись і Бога шукати,
Щоб Ім'я святеє Його величати?
Чи зможу, як Іов, сказати: "Бог правий,
Один Він достоєн постійної слави."
Чи зможу сказати: "Будь благословенний,
І в горі і в радості - я раб смиренний?"
Чи зможу змовчати, щоби не роптати,
Як гарні достатки почнуть убувати?
Тоді як земля перестане родити,
Чи зможу Ісуса благословити?
Чи зможу, чи зможу?..Ісус, поможи,
Як Ти обіцяв і в біді не лиши.
Щоб світлом була і Тобою цінила,
Найдужче за все в цьому світі любила.
Ти в горі і в радості лишся зі Мною,
Щоб завжди втішатися, Боже, Тобою.
Ісусе, Ісусе, мені поможи,
Не зраджувать Тебе на грішній землі.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Он ждет тебя. - Анатолий Бляшук Почему так часто наш разум преобладает над нашей верой…? Почему наш рационализм преобладает над доверием Богу…? Почему, в воскресенье на прославлении мы исповедуем, что вся наша жизнь в Его руках, а в понедельник снова суетимся, копошась в своих проблемах…? Мы пытаемся что-то решить, подключая к этому все имеющиеся в нашем расположении ресурсы, мы даже иногда молимся, но все равно остается как прежде…. Почему…? Да потому-что Бог начинает работать только там, где Ему нет альтернатив. От них мы можем избавиться двумя способами – это отбросить их по своей воле, или в начале набить себе кучу шишек, чтоб в итоге доказать несостоятельность наших путей и воззвать к Богу. Выбор только за нами.
