Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Браво, Василю!
Така досконала поезія, так легко читається, нічого зайвого, можна сказати, жодного слова зайвого! Не тільки Пушкін сонетами романи писав, от і пан Василь видав поему!
Єдине, що мені здалося, як простому читачеві, що укорочені рядки нічим не оправдвані, як на мій погляд, адже це сонет, строга форма поезії… Нижче даю ті рядки і варіанти:
а) "І прийде день тобі рождать." – " І прийде день тобі Його рождать.";
б) "Щоб вічно царювать." – " Щоб вічно в цілім світі царювать.";
в) "Спасенний я, від смерті втік!" – " Спасенний я, від смерті духу втік!";
г) "Як доказ вдячності повік." – "Як щирий доказ вдячності повік."
Микола Калінін
2011-08-15 14:37:50
Ну, я там трохи не точно дав :((
У вірші було "І прийде день ЙОГО рождать." – " І прийде день тобі Його рождать.";
Проза : Подарок на день рождения (часть 2-я) - Наталья Григорьева Генри Ван Дейк: "Рожденная на Востоке и одетая в восточную форму и образы, Библия проходит по всему миру обычными шагами и входит в страну за страной, чтобы всюду найти своих. Она научилась говорить к сердцу человека на сотнях языков. Дети слушают ее рассказы с удивлением и удовольствием, а мудрецы размышляют о них, как о притчах жизни. Лукавые и гордые страшатся ее предупреждений, а к израненным сердцем и кающимся она говорит языком матери. Она вплетается в наши драгоценнейшие мечты для того, чтобы Любовь, Дружба, Сочуствие, Преданность, Воспоминание и Надежда были украшением на одеянии ее драгоценной речи. Никто не должен считать себя бедным и одиноким, кто обогатил себя этим богатством. Когда небосвод начинает темнеть и испуганный странник подходит к Долине Смертной Тени, он не страшится войти в нее. Он берет в свои руки жезл и посох Священного Писания и говорит другу и спутнику " до свидания, мы встретимся опять". Поддержанный этой надеждой, он идет пустынной тропинкой, пробиваясь из тьмы к свету".
